Маршрут на гору Говерлу з Лазещини

Довжина маршруту від залізничної станції Лазещина становить 16 км і 1350 м угору. Це найлегший, хоча і досить довгий шлях виходу на гору Говерлу, хоча, перші майже 10 км дороги можна проїхати автомобільним транспортом. З залізничної станції виходимо на дорогу, повертаємо направо і йдемо вгору долиною річки Лазещина. Проходимо під залізничним мостом, після 7,5 км дороги минаємо зліва устя потоку Фореска, який тече з-під Кукула і після ще 2 км доходимо до місця, де до річки Лазещини теж зліва впадає потік Козмещик. Тут на залісеному хребті між рікою Лазещиною і Козмещиком відшукуємо плай, який виводить нас в південному напрямку на полонину Гропа, розміщену на західному, доволі лагідному хребті, що сходить з гори Говерли.

Проходимо полонину і йдемо далі угору по хребту, який поступово змінює напрямок на східний, і нарешті виходимо на вершину Говерли з її західної сторони. Краєвид з вершини Говерли на всі сторони щодо своєї протяжності перевищує краєвиди з усіх інших верхів Українських Карпат. В напрямках, що відповідають загальному напрямку карпатських хребтів (північний захід і південний схід) нігде не видно кінця гір. В обох поперечних напрямках (північний схід і південний захід) можна при відповідних погодніх умовах бачити рівнини з містами Івано-Франківськ і Коломия - на півночі та Сигіт Мармароський - на півдні. З сусідів гори Говерли бачимо стрункий Петрос на заході і майже всі вершини головного хребта Чорногори на південному сході. Це - найближчий Брескул, за ним Пожижевська, Данциш і Туркул, далі Ребра з урвищем на заході, де можна зауважити сильветку Великого Козла, наліво від верха Ребра довгий вал Шпиць, над ним двогорбий Бребенскул, направо від Ребер височіє Томнатик, а в сідлі перед ним визирає кусочок далекого Попа Івана. Прямо на південь від Говерли лежить величезна долина Білої Тиси на тлі Марамароських Альп з Фархаулем (1961 м) і Марамароським Попом Іваном (1940 м). Серед інших вершин відзначимо на північному заході і півночі Близницю, Братківську і Стеришору, Сивулю, Довбушан ку. Лисину Космацьку, а на південному сході Чивчин.

Маршрут на гору Говерлу в Завоєлі (2)

Вихід через Пожижевську і Брескул. Карта маршруту.

Довжина траси становить 14 км, вертикальний підйом - 1250 м угору і 100 м вниз (від бази "Заросляк" відповідно - 7 км, 900 м і 100 м). До спортивно-туристичної бази траса походу повністю співпадає з описаною вище. Далі йдемо просто на південь, переходимо мостиком Прут, досить доброю дорогою йдемо угору приблизно 1,5 км і виходимо на дно котла між Брескулом і Пожижевською. Зліва, на боковому хребті Пожижевської бачимо корпуси стаціонару Інституту ботаніки АН. Йдемо туди і повертаємо в напрямку вершини Пожижевської.

Тут, на боковому хребті, прорубана дуже стрімка стежинка догори, з нахилом понад 45°. Для полегшення підйому краще від вище згаданих корпусів піти направо доріжкою, яка заведе нас в Брескульський котел і біля його задньої стіни піднятися на доріжку, що кількома заносами виведе нас на місце, де закінчується згадана стрімка стежинка. Тут відшукуємо стежку, яка між окремими невеликими полями жерепу веде вздовж бокового хребта Пожижевської, а відтак дещо нижче направо - на сідло між вершинами Пожижевської і Брескула. Далі йдемо лінією головного хребта Чорногори, через Брескул (не траверзувати його!) в сідло під Говерлою і нарешті на саму Говерлу. Описана траса виходу на Говерлу, хоча і довша, проте може бути зручніша, так як значно легша від траси через Заросляк. Крім цього, вона дає можливість підчас походу спостерігати широкі краєвиди Чорногори, чого немає в першому випадку.

Маршрут на гору Говерлу в Завоєлі

Вихід через полонину Заросляк. Карта маршруту.

Довжина траси становить 10,5 км, вертикальний підйом - 1150 м (від бази "Заросляк", відповідно - 3,5 км і 800 м). Від лісництва в Завоєлі йдемо дорогою вздовж ріки Прут в південно-західному напрямку. Після 1 км зліва побачимо устя Озірного (вихід на Костричу), ще 2 км далі справа - устя Форещенки (вихід на Кукул). Дорога тимчасово змінює напрямок на південний і навіть південно-східний, після 1 км знову повертає до попереднього. Пройшовши ще 1 км, бачимо, що зліва впадає до Пруту один з джерельних його потоків - Данцишик, який збирає води зі схилів Данциша, Туркула і Шпиць. Дорога тепер веде на захід і після наступних 2 км приводить під будинок спортивно-туристичної бази "Заросляк".
Поступово дорога стає стежкою, яка веде в ліс, переходить на другий (правий) бік невеличкого потічка і досить стрімко піднімається лісом, тепер вже в південно-західному напрямі. Пройшовши верхню межу лісу, виходимо на полонину Заросляк, перед нами Говерла. Ще понад 2 км нелегкого підйому, і нарешті стаємо на найвищій горі не тільки Українських Карпат, а і всієї України.

Якщо передбачається спуск з Говерли іншою трасою, то рекомендуємо дещо змінити трасу виходу, щоб побачити гідний уваги водоспад Пруту під Говерлою. Для цього, вийшовши з лісу на полонину Заросляк, треба повернути вліво і зійти на дно другого (нижнього) котла між Говерлою і Брескулом. Йдемо низом в напрямку до верхнього котла, де спостерігаємо на стрімкій стіні, що з'єднує два котли, стрічку води маленького тут Прута, який стікає з висоти дна верхнього котла в нижній, утворюючи при цьому ряд каскадів загальною довжиною до 80 м. Виходити із котла на стежку виходу на Говерлу приходиться, долаючи, по можливості, закосами стрімку стіну східного "плеча" Говерли. Якщо ж будемо повертатися з Говерли трасою виходу, очевидно, відвідаємо водоспад Прута не підчас підйому, а при спуску.