Тустань

Тустань — наскельна фортеця, яка є значною пам’яткою історії, археології, архітектури та природи, яка не має аналогів у Європі.
Ця фортеця знаходиться на північ від ріки Стрий у селі Урич Сколiвського району і представляє собою Державний iсторико-культурний заповiдник.

Унікальність фортеці Тустані полягає у можливості точного відтворення дерев’яної фортифікації, що існувала на скелях у IX–XIII ст. При тому можна відтворити не лише планувальну структуру, а й вертикальну організацію будівлі. Це пов'язано з тим, що будівельники, які споруджувал неприступну дерев’яну фортецю на скелях, видовбували в камені пази для закріплення дерев’яних конструкцій. Дерев'яних елементів будівлі вже давно немає, а сліди в камені збереглися.



Центральна частина фортеці мала площу 3 гектари і була розташована на скельній групі Камінь. Тільки в цьому місці збереглися 4000 пазів і врубів, висічених у скелях. Михайло Рожко вважав, що дерев`яна забудова Тустані, вмонтована у природні скелі, існувала з другої половини IX до середини XIII століття. Фортеця Тустань була важливим стратегічним пунктом і входила в єдину систему карпатської лінії оборони південно-західних рубежів Київської Русі. Висотна структура наскельної забудови, наземні оборонні стіни висотою 15 метрів, п`ятиповерховий житловий комплекс XIII століття з висотою поверхів 3,5-4 метри, складна система водозабезпечення (криниця, видовбана в скелі, та дві цистерни) свідчать про високий рівень тодішньої будівельної техніки.

За легендою, Тустань називається тому, що як до руських князів приїжджєли купці, так була варта і казала їм: "Ту стань", тож останні мусіли платити цло і брати пашпорти.

Про селище Урич пишуть: "Колись давно на місці нинішніх скал один князь побудував собі замок, в якому він мав мешкати. Але якось одного разу він поїхав у похід. Коли він ся вернув, то побачив, що його замок горить, чи татари напали, чи хтось запалив. І тоді він закричав: "Горіш, горіш!" Від того потім і назвали село Оріч, а потім Урич. Той князь мав і доньку Параску, яка скоро вмерла. Він свою дочку поховав на горі, яку потім почали називати Парашка."