середа, 15 липня 2009 р.

Фестиваль коломийки «Дзвінкі перлини Верховини»



26 липня 2009 року в місті Воловець (Закарпатська область) відбудеться ІІІ обласний фестиваль коломийки «Дзвінкі перлини Верховини».

До участі у святі запрошуються: фольклорні ансамблі, троїсті музики, танцювальні колективи, окремі самодіяльні аматори – виконавці народної музики, пісні, танцю, майстри декоративно-прикладного мистецтва.

Організаторами фестивалю передбачили цікаву і змістовну програму для всіх гостей та учасників фестивалю.Буде розгорнуто виставки картин митців Воловеччини та декоративно-прикладного мистецтва. Будуть показані мисливські трофеї.

На центральній вулиці Воловця буде розгорнуто експозиції старовини, де кухарки із кожного населеного пункту району пригощатимуть гостей стародавніми верховинськими стравами.
Також можна буде побачити виступи колективів художньої самодіяльності.

Виступатимуть співаки та музиканти з інших міст області, зокрема міста Берегова з шоу-програмою Міжнародного інтелектуально-економічно-творчого спортивного центру "ВІЖІ-3000", які вже третій рік поспіль беруть активну участь у святкових дійствах у Воловці.

Вечором планується феєричні вогні феєрверків та нічна дискотека.


Телефони для довідок:

Районний Будинок культури - тел.8 (03136) 22-4-71,
Відділ культури і туризму 8 (03136) 22-4-32,
(03136) 22-2-78

До уваги гостей:

У Воловці можна розміститися у готелях « Едем», «Вікторія», «Надія», «Гранд», «Єгерь», ЛОК «Плай».

Оргкомітет фестивалю

неділя, 5 липня 2009 р.

І. Франко та село Тухля

Відомо, що село Тухля тісно пов`язане із життям та творчістю І. Франка.
Поблизу села можна знайти ущелину, про яку писав Франко в своєм творі "Захар Беркут". Також можна підійти до пам`ятника І. Франка.

Ось цитата з твору Франка про Тухлю:

«Стародавнє село Тухля - се була велика гiрська оселя з двома чи трьома

чималими присiлками, всього коло пiвтора тисячi душ. Село й присiлки

лежали не там, де лежить теперiшня Тухля, але геть вище серед гір, у

просторiй подовжнiй долинi, що тепер поросла лiсом i зоветься Запалою

долиною. В тi давнi часи, коли йде наше оповiдання, Запала долина не була

поросла лiсом, але, навпаки, була управлена i годувала своїх жильцiв

достатнiм хлiбом. Простягаючись звиш пiвмилi вдовж, а мало що не чверть

милi в ширину, рiвна й намулиста, обведена з усiх бокiв стрiмкими

скалистими стiнами, високими декуди на три або й чотири сажнi, долина тота

була немов величезним кiтлом, iз якого вилито воду. I певно, що воно й не

iнакше було. Чималий гiрський потiк впадав вiд сходу до тої долини високим

на пiвтора сажня водопадом, прориваючи собi дорогу помiж тiснi, твердi

скали, i, обкрутившися вужакою по долинi, випливав на захiд у таку ж саму

тiсну браму, розбиваючись помiж гладкi кам'янi стiни i гуркотячи ще

кiлькома водопадами, поки чверть милi понижче не впав до Опора. Високi,

стрiмкi береги тухольської кiтловини покритi були темним смерековим лiсом,

що надавав самiй долинi iюзiр ще бiльшого заглиблення i якоїсь пустинної

тишi та вiдрубностi вiд усього свiту. Так, справдi, се була величезна

гiрська криївка, з усiх бокiв тiльки з великим трудом доступна, - але такi

були в тих часах ненастанних вiйн, усобиць i нападiв майже всi гiрськi

села, i тiльки дякуючи тiй своїй неприступностi, вони змогли довше, нiж

подiльськi села, охоронити своє свобiдне, староруське громадське життя,

яке деiнде силувалися чимраз бiльше пiдiрвати гордi, вiйнами збагаченi

бояри».



Ще цитата:

Захар Беркут, мов стародавній дуб-велетень, стояв і дивився на тухольську громаду. Він радів, що громада була дружною в праці, у радості та горі, давала всьому лад. Тут не було бідних, а збірники податків остерігалися чинити несправедливо. І все завдяки його впливові, його мудрому керівництву. Порядки тут святі, але не заради пошани, а тому що справедливі й спрямовані на добро.

На віче приходить Тугар Вовк зі своєю пишною дружиною. Він із погордою заявляє, що, як і вони, слуга князя. Тухольці не визнають князя своїм паном, бо той про них не турбується, не захищає їх. Права ж громадські вони самі давно встановили й живуть за ними щасливо вже довгий час. Князь не може називатися справедливим, якщо кривдить своїх підданих, роздає їхні землі. Боярин сказав, що одержав такий подарунок за заслуги — проливав свою кров у двадцяти битвах.


Раджу почитати цей твір. Досить цікаво.
На південній околиці села, за річкою Опір, на горі височить статуя легендарному Захару Беркуту. Саме тут І. Франко і написав свого знаменитого "Захара Беркута". За переказами він похований саме на цій горі.

пʼятниця, 26 червня 2009 р.

Заповідник “Горгани”



Заповідник “Горгани” розташований в пд.-зх. частині Івано-Франківської області у частині Довбушанських Ґорґан. Розміщений на найнедоступнішій високогірній і кам’янистій частині цих гір. Довбушанський масив є одним із трьох основних масивів Північних Ґорґан. Для цього масиву є характерними видовжені хребти з гострими вершинами і стрімко спадаючими північно-східними та більш пологими південно-західними схилами. Найвищі вершини масиву це - Довбушанка (1754) та Медвежик (1736).

У заповіднику проживають представники понад 1000 видів безхребетних тварин. Серед цих видів найчисленнішою групою є комахи. Для фауни хребетних тварин заповідника налічується понад 140 видів, які поділяють на 6 класів. В річках з круглоротих водиться лише мінога угорська, яка зрідка трапляється в р. Бистриці Надвірнянській та її притоках. Іхтіофауна представлена більш ніж 10-ма видами риб. Домінуючим видом у гірських річках є форель струмкова.


Серед земноводних в Горганах найчисленнішою є жаба трав’яна. Ця українська національна тварюка зустрічається по всій території Карпат. В калюжах та заплавах потоків люблять жити тритони альпійський і карпатський, кумка жовтобрюшка.

У нижній та середній частинах лісового поясу масиву зрідка зустрічається саламандра плямиста. Всього на території заповідника відмічено 8 видів земноводних тварин.

Герпсто-фауна заповідника бідна - всього 5 видів: безнога ящірка веретільниця, гадюка звичайна, вуж звичайний, ящірки прудка і живородна, що є домінуючими видами.



Фауна ссавців в заповіднику має більш ніж 40 видів. Звичними в заповіднику є олень благородний, кабан дикий, заєць-русак, козуля, білка звичайна. Також тут є 18 видів дрібних ссавців - гризунів. З хижаків проживають ведмідь бурий, лисиця, видра річкова, рись звичайна, норка європейська, тхір звичайний, два види куниць, зрідка заходять вовки.



Фауна птахів налічує понад 80 видів. Трапляються птахи, характерні для широколистяних лісів Карпатських гір: різні види строкатих дятлів, малинівка, мухоловки, в’юркові та інші. В чистих хвойних лісах гніздяться жовна чорна і дятел трипалий, чиж, шишкар ялиновий, снігур, тинівка лісова, корольок жовтоголовий, рябчик. Б іля верхньої межі лісу та па лісових галявинах зустрічаються глухар, дрізд гірський, щеврик лісовий.

У субальпійському поясі живуть тинівка альпійська, горихвістка чорна, щеврик гірський. На берегах численних потоків гніздяться оляпка та плиска гірська, а на нижніх ділянках течії - плиска біла та перевізник.

З денних хижих птахів і сов можна зустріти канюка звичайного, осоїда, яструба великого і малого, боривітра звичайного, сову сіру та довгохвосту.

Територія Горган багата на рідкісні та зникаючі види рослин. Тут росте більше 400 видів вищих судинних рослин, які належать до 5 відділів, 75 родин і 236 родів. Значна частина видів це рідкісні, ендемічні і реліктові. Особливу групу (20 видів, або 5 %) становлять види, які занесені до Червоної книги України.

Найбільш рідкісними з них є зозулинці чоловічий та шоломоносний, зозулині сльози яйцевидні, язичок зелений, лунарія оживаюча. Значна частина видів флори заповідника є рідкісною: аконіт строкатий, дзвоники пильчасті, стародуб альпійський, відкасник безстебловий та інші.

З реліктів зустрічаються гропянка багатороздільна, страусове перо звичайне, блехнум колосистий, баранець звичайний, вовче лико звичайне. Ендемічних видів 18, серед них королиця круглолиста, тоція карпатська, волошки мармароська і карпатська, гвоздика карпатська, фіалка відхилена та інші.


З фауни 20 видів є рідкісними і занесені до Червоної книги України, а саме: харіус європейський, тритони карпатський та альпійський, саламандра плямиста, лелека чорний, підорлик малий, глухар, бурозубка альпійська, кутора мала, пугач, сова довгохвоста, тинівка альпійська, полівка снігова, горностай, норка європейська, борсук, видра річкова, кіт лісовий, рись звичайна.

неділя, 21 червня 2009 р.

Свидовець




Вийшовши на Свидовець, кожен турист неодмінно відчує захоплення, і це відчуття перетвориться у вперте бажання побувати на цьому хребті ще раз і ще. Під поетичною назвою хребет Свидовець мають на увазі групу гірських хребтів Закарпаття неподалік села Ясіня. Пропонуємо вийти на нього, аби захотіти повернутися сюди знову. Відтак — маршрут з варіантами тривалістю п’ять-сім днів. Підйом з Ясіні або села Кваси на Закарпатті, сходження — до села Бистриця Івано-Франківської області.

неділя, 7 червня 2009 р.

Водоспад Драгобратський



Водоспад Драгобратський розташований у Рахівському районі на річці Кисва, недалеко від озера Герешаська в урочищі Драгобрат (1470 метрів над рівнем моря). Водоспад має висоту більш ніж 7 метрів. До нього можна дістатися від турбази Драгобрат, якщо йти повз гори Стог і далі убік вершини Апшинець (Догяска) до озера. Якщо добиратись в протилежному напрямку від підніжжя гори Стог, то можна потрапити на гори Жандарм і Близницю. Час маршруту становить близько 2 годин в один кінець.

субота, 6 червня 2009 р.

Долини нарцисiв



Долина нарцисiв - унiкальний ботанiчний об’єкт поблизу с.Хусту, де ростуть нарциси вузьколисті (Narcissus angustifolius). Цей середньоевропейський високогiрний вид нарцисів поширений в Альпах, на Балканах i в Карпатах на висотах 1100-2060 м.
Ці квіти дикі, які звикли ховатися високо в горах. Вчені припускають, що багато тисячоліть тому втікаючи від льодовика, нарциси облюбували собі хустську долину і тут оселилися . Навесні все величезне поле вкривається дрібненькими примулами, пролісками і первоцвітом, а за кілька тижнів — нарцисами. Квіти цвітуть недовго - 10 днів. Ніде на планеті більше немає такого місця. Долина справді унікальна.

За своїм фаунiстичним складом Долина нарцисiв сильно вiдрiзняється вiд iнших заповідників. Тут представленi тварини заплавних лук Закарпатськоi рiвнини. Серед птахiв переважають луговi чекани (Saxicola rubetra), звичайнi вiвсянки (Emberiza citrinella) та сiрi славки (Silvia communis). В бiльш зволожених мiсцях звичайними є деркачi (Crex crex) та очеретянки - борсучки (Acrocephalus schoenobaenus). В чагарниках вздовж рiчки Хустця зустрiчається фазан (Phasianus colchicus). Дуже рiдко тут можна зустрiти i ремеза (Remiz pendulinus).

Характерними земноводними „Долини нарцисiв” є ставкова жаба (Rana lessonae), сiра ропуха (Bufo bufo), звичайний (Triturus vulgaris ) i гребiнчатий (T.cristatus) тритони. З плазунiв зустрiчаються вуж звичайний (Natrix natrix) i прудка ящiрка (Lacerta agilis). Фауна ссавцiв представлена звичайною полiвкою (Microtus arvalis), польовою мишою (Apodemus agrarius), мишою маленькою (Мicromys minutus), ондатрою (Ondatra zibethica), зайцем-русаком (Lepus europaeus) i iншими видами, зовсiм не властивими для гiрських масивiв заповiдника. Багата iхтiофауна рiчки Хустця нараховує близько 20 видів риб.

Коли ординці захопили замок в Хусті, то місцеві жителі набивали їх подушки нарцисовими квітами, ніби в знак покори і пошани. Також виноград, котрий вирощують в Закарпатті, також походить від греків. Вакх чи Бахус, вигнаний богами з Олімпу на грішну землю, втікаючи, прихопив з собою гілочку виноградної лози і приніс її в Закарпаття. З того часу тут виробляють найкраще в світі вино. Але про це окрема розмова.

пʼятниця, 5 червня 2009 р.

Музей лісу і сплаву на Чорній Ріці



В Національному природному парку «Синевір» річку Чорна Ріка перегороджує гребля, яка збудована в середині ХІХ ст. Надбудови греблі були пристосовані в єдиний в Україні Музей лісу і сплаву. Цей музей знаходиться у Міжгірському районі Закарпатської області і є єдиною в Європі конструкцією, що збереглася від часів сплаву деревини річками і є важливою історичною пам’яткою. Ліс на Закарпатті сплавляли по річках до 1954 року, після якого греблю не використовували за прямим призначенням. Музей побудований в середині ХІХ ст. за проектом австрійського інженера Клаузе і являла собою складний комплекс будівельних конструкцій, технічних вузлів і механізмів. Довжина греблі – 80 м, ширина - 5,5 м, висота від днища до річкового дна – 3,5 м і ще 3,5.

Експозиція музею складається з багатьох експонатів, серед яких особливу увагу привертали макети бокорів (плотів із деревиною), знаряддя праці і одяг лісорубів і плотогонів, фотографії мужніх людей, що тут трудилися. Найціннішим експонатом була сама гребля, яка, перегородивши річку, утворювала мальовниче водне плесо.

На території музею розміщені колиба (житло лісорубів), майстерня-гужварня, стайня, дерев’яні жолоби, по яких спускали деревину з лісосік по схилах гір, різні транспортні засоби й інше.